Кожного року в останню суботу листопада о 16.00 ми вшановуємо пам’ять тих, хто помер від голодомору 1932-1933 років. В ці дні по всій Україні люди запалюють свічки, щоб пом’янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.
Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі» – такими словами розпочала бесіду з учнями , присвячену 90-й річниці пам’яті жертв Голодомору, вихователь Тетяна Цвіх.
Учні гуртожитку долучилися до цієї акції. 25 листопада о 16.00, в день пам’яті, кожен свідомий українець запалює на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих, повідомила вихователь. Кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті. З такими словами хвилиною мовчання учні вшанували всіх, хто загинув у роки Голодомору.
Як і 90 років тому, сьогодні росія переслідує ту саму мету – знищення української ідентичності та української нації.
Проте, ми знаємо – наша пам’ять про минулі злочини має бути живою.
Ми будемо жити і робити все для того, щоб страшні сторінки історії більше ніколи не повторились, а український народ щоб жив, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.
